Із зали суду...

Васильківський районний суду Дніпропетровської області розглянув справу за позовом громадянки С. до громадянина В. про поділ майна, придбаного під час проживання однією сім’єю.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалася на те, що під час спільного проживання однією сім`єю з відповідачем, ними придбано меблі, побутову, сільськогосподарську техніку, залишились домашні тварини, в тому числі велика рогата худоба, які є спільною сумісною власністю. У будинку відповідача, за час спільного проживання, виконано ремонтні роботи, газифікація, водопостачання тощо, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача ½ частки у праві спільної власності майна.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15,  майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім’ї;

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, необхідно встановити факт створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з’ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Проте, у судовому засіданні позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що  підтвердили б факт придбання майна внаслідок спільної праці ( квитанцій, чеків, накладних,  тощо).

Під час судового розгляду справи, встановлено та не заперечувалося сторонами, що основним джерелом доходу сім`ї позивача та відповідача під час їх спільного проживання, в тому числі для капітальних та поточних ремонтів житла, були доходи від товарного сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках, які належать на праві особистої власності відповідачу та його батькам.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач частково визнав факт придбання майна за час спільного проживання на загальну суму 12 650 грн., Васильківський районний суд Дніпропетровської області стягнув з нього на користь позивача 6 325 грн, як 1/2 частки вартості спільного майна.

Апеляційна та касаційна інстанції – рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області залишили без змін.

З текстом судового рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області можна ознайомитись за посиланням.

Постанова Верховного Суду по даній справі за тут.

За повідомленням прес-служби суду.